СИМФОНІЯ МЕТАЛУ
СЕРГІЯ МЕЛЬНИКОФФ
ПЕРЕТВОРЕННЯ АРТЕФАКТІВ ВІЙНИ НА МИСТЕЦТВО
Автор: Тетяна Александрова | Світлини: Марія Універсалюк
“Ви геній, що перетворює осколки, які забрали життя, на велике Воскресіння!”
— Людмила Леухіна
Art Beauty Industry Biotech, м. Харків
У світі мистецтва існує тонка, але вічна нитка, що зв’язує минуле і сьогодення, пам’ять і творчість. Вона проходить крізь серця і душі митців, надихаючи їх на створення творів, що стали символами часу і людської сили. У цій статті ми зануримося в історію творчості Сергія Мельникоффа, американського митця козацької крові, чий внесок у світ мистецтва став невід’ємною частиною боротьби за свободу і пам’ять про тих, хто віддав свої життя на вівтар батьківщини.
Наприкінці 2023 року в передмісті прифронтової Одеси почалася творча ода героїзму і стійкості українського народу. Там, в атмосфері творення і мужності, американський митець Сергій Мельникофф, відомий під псевдонімом MFF, почав перетворювати уламки військових боєприпасів на символи боротьби і надії.
Співпрацюючи з одеським майстром електрозварювання Віктором Бельчиком, Мельникофф створив низку творів, де кожен металевий уламок став краплею великої саги про боротьбу за волю. Від інсталяції “Колесо Фортуни”, що відтворює складні моменти людської долі, до скульптурної композиції “Український Фенікс”, в якій легендарна пташка вічного відродження виривається з палаючого артилерійського снаряда, кожен витвір є уособленням духу нації та її безкінечної сили в боротьбі за свої ідеали.
Важко не захопитися унікальним талантом Сергія Мельникофф, який, будучи від самого початку відомим у світі як майстер фотографії, зміг перейти межі свого мистецтва і втілити в життя неймовірні скульптурні композиції. Його історія надихає на віру в свої сили і можливості, на пошук нових способів вираження себе і своїх ідей.
Американський митець почав реалізовувати грандіозний арт-проект, незважаючи на труднощі та виклики на цьому шляху. Немов натхненний вогнем війни, він створив щось дивовижне з хаосу і руйнування. Його партнерство з майстром зварювання Віктором Бєльчиком стало знаковим прикладом співпраці та взаєморозуміння, коли талант і досвід зустрічаються в ім’я спільної мети.
Неможливо не поважати і не захоплюватися тим, яким чином Мельникофф і його команда перетворили уламки великих воєнних боїв на витвори мистецтва, що закарбували в собі дух нашого часу і пам’ять про тих, хто стояв на сторожі волі. Ця творчість нагадує нам про важливість культурної спадщини, про необхідність збереження пам’яті та історії кожної дрібної деталі.
Таким чином, історія Сергія Мельникофф та його проєкту “Попіл Війни” стали свідченням сили людського духу, здатного перетворювати руйнування на творчість, а війну — на мистецтво. В епоху змін і викликів, саме такі історії надихають нас і нагадують про силу і значущість мистецтва в нашому світі.
Відомий американський фотограф Сергій Мельникофф, a.k.a MFF (ліворуч) і український зварювальник-віртуоз Віктор Бельчик у майстерні, розташованій на околиці Одеси. Фото: Марія Універсалюк, листопад, 2023 рік.
Від яскравої інсталяції “Колесо Фортуни” до пронизливого “Українського Фенікса”, скульптури Сергія Мельникофф виходять за рамки традиційного мистецтва, занурюючись у колективну пам’ять українців, які віддали свої життя в боротьбі з іноземними загарбниками.
Майстерність Сергія у фотографії визначила його творчу індивідуальність, що характеризується непохитним прагненням закарбувати ніжність і вразливість, властиві природі.
Він також є захисником гуманітарних прав, за що пан Мельникофф став кавалером численних державних і релігійних відзнак, зокрема шести українських орденів і престижного лицарського звання “Qoman Turpal” – Герой Нації Чеченської Республіки Ічкерія. А зіткнувшись із руйнівними наслідками війни біля свого порога, він знайшов розраду і мету в перетворенні смертоносних залишків снарядів на символи історичного значення.
Заглиблюючись у генезис майстерності Сергія Мельникофф, можна зіткнутися з несамовитою історією його особистих випробувань. Будинок художника під Києвом, зруйнований під час бомбардування в найперший ранок війни, викликав спогади про родинні жертви, що охопили цілі покоління. Родовід Сергія, сформований його дідом, учасником Першої світової війни, і батьком, який служив у бойовій авіації оборони СРСР проти держав осі під час Другої світової війни, формує основу внутрішнього зв’язку Сергія з трагедією, що розгортається на українській землі.
Перехід від відомого фотографа до скульптора матеріалізувався як відповідь на терміновий заклик до війни. Прагнучи вшанувати свою сімейну спадщину, Мельникофф задумав виготовити Великий Герб України з фрагментів найжорстокішої війни XXI століття. Це підприємство вимагало співпраці з майстром-зварювальником безпрецедентної майстерності.
Осколки мін і артилерійських снарядів, які були зібрані українськими фермерами на своїх полях, прибули в майстерню митця в Одесі. Фото: MFF
СТІЙКІСТЬ ВИКУВАНА В МЕТАЛІ:
"НЕСКОРЕНА УКРАЇНА" СЕРГІЯ МЕЛЬНИКОФФ
У самому серці роздираємої війною Одеси, де відгомони конфлікту є нав’язливою колисковою, художня алхімія Сергія Мельникофф проявляється свідченням неприборканого духу України в скульптурі “Нескорена Україна”. Це визначний твір, що зображує козацького воїна та лева, які тримають тризуб — пронизливий образ, укладений у Великому Гербі України.
Винахідливість художника відіграє у створенні цього твору центральну роль. Сергій ретельно складає металевий пазл із півтори тисячі фрагментів боєприпасів, що вибухнули, створюючи складну мозаїку, що оповідає історію стійкості та непокори України. Щоб отримати тривимірне зображення українського козака і фігури лева, фрагменти боєприпасів були укладені в чотири шари. Цей ексцентричний підхід, за якого уламки мін і артилерійських снарядів зберігають свою необроблену форму, призвів до створення скульптури, що кидає виклик умовностям і вимагає споглядання її суворого символізму.
Скульптура “Нескорена Україна” стала прикрасою Михайлівської площі Києва на час фотосесії Марії Універсалюк.
Монументальне завдання зі з’єднання сотень фрагментів у єдине ціле потрапляє в умілі руки Віктора Бельчика, майстра з металу, чия майстерня в Одесі стає осередком цього мистецького перетворення. Співпраця американця Сергія Мельникофф та українця Віктора Бельчика виходить за рамки простої майстерності; проєкт стає їхньою спільною подорожжю на незвідану територію мистецтва.
Віктор Бельчик, спочатку здивований нестандартним запитом відомого митця, незабаром виявляється зачарований баченням і цілеспрямованістю Сергія. Поки вони місяцями аналізують фрагменти, ведучи розмови, що розкривають багатогранну особистість фотомитця, який наважився вийти на поле битви, щоб стати творцем історичних символів. Минуле Сергія Мельникофф як дисидента, що втік із Радянського Союзу, підсилює історію його особистості, що зрештою принесло йому звання Національного Героя Чеченської Республіки Ічкерія за протидію захопленню Росією кавказьких народностей.
ПОПІЛ ВІЙНИ
Завантажити брошуру в PDF форматі
На світлині: Малий Герб України, виконаний з уламків військових боєприпасів, Сергій Мельникофф подарував президенту України Володимиру Зеленському.
Відеокліп Національного інформаційного агентства України “Укрінформ” розповідає про урочисту церемонію освячення скульптури Великого Герба України у Володимирському кафедральному соборі Києва 1 листопада 2023 року.
У міру того як відбувається церемонія у Володимирському храмі, і фотосесія Герба на Михайлівській площі в історичному центрі Києва, творіння Сергія Мельникофф оживають. Розірвані вибухами військові боєприпаси є сусідами з поваленою російською військовою технікою, створюючи потужний візуальний наратив на тлі нескореної України.
Символічний хрест на Великому гербі, зроблений із трьох автоматних куль, відображає антивоєнну позицію автора твору, надаючи скульптурі Герба потужного філософського виміру. Цей найглибший символізм, закарбований фотографом Марією Універсалюк у самому серці Києва, свідчить про мужність нації та стійкість людського духу. Зіставлення художньої творчості з похмурою реальністю війни, розв’язаної російськими агресорами, слугує яскравим нагадуванням про парадокс прогресу.
“Нескорена Україна” постає перед нами не просто як скульптура, а як глибока медитація про неминущий людський дух. Чудове художнє зусилля, що виходить за рамки загальноприйнятих кордонів. В основі творіння Сергія Мельникофф, Україна стоїть не завойована, а рішуча — символ, закарбований у залізі, що закликає світ засвідчити непохитну силу народу.
Скульптурна інсталяція у вигляді Великого Герба України, створена з фрагментів боєприпасів, зображена на тлі зруйнованої в бою російської військової техніки. Поруч зі скульптурою Великого Герба урочисто позують потомствені козаки Віктор Балицький (ліворуч) і В’ячеслав Падалко з Української асоціації вільного козацтва. Фото: Марія Універсалюк
"КОЛЕСО ФОРТУНИ"
Арт-інсталяція “Колесо Фортуни” присвячена трагічній долі українського солдата Валерія Лобановського, який загинув в одному з перших боїв у його житті.
На відео Віктор Бельчик уміло з’єднує деталі інсталяції “Колесо Фортуни” за допомогою електрозварювання.
“Колесо Фортуни” являє собою багату символікою художню інсталяцію, що передає непередбачувані повороти долі солдата на полі бою. У зеніті інсталяцію прикрашає підкова, старовинний символ удачі. Солдатська каска, позначена кульовими пробоїнами, майстерно розташована поверх великокаліберних набоїв, оточених кулеметною стрічкою з єдиною золотою кулею поруч зі смертельним отвором.
Зустрічайте Віктора Бєльчика, маестро електрозварювання, чия вправна майстерність вдихнула життя в далекоглядні творіння Сергія Мельникофф. Спільна робота, що тривала напружені місяці, не тільки породила концептуально унікальні роботи, а й вивела Бельчика в ешелони сучасного мистецтва. Його винятковий талант отримав визнання у вигляді ордена Святого рівноапостольного князя Володимира другого ступеня від Святійшого Патріарха Української Православної Церкви Філарета.
У цій симфонії металу Мельникофф і Бєльчик виходять за рамки традиційного мистецтва. Вони створюють розповідь, яка перегукується з відгомонами війни та неприборканим духом нації. “Попіл війни” знаходить нове життя в їхніх руках, перетворюючись на скульптури, що слугують водночас пам’ятниками полеглим і маяками надії перед лицем негараздів.
ПЕРНАТЕ ВІДРОДЖЕННЯ: "УКРАЇНСЬКИЙ ФЕНІКС" СЕРГІЯ МЕЛЬНИКОФФ ЗЛІТАЄ В МИСТЕЦЬКОМУ БЛИСКУ
На тлі роздертих війною оповідей Сергій Мельникофф, художник з американським громадянством та українською спадщиною, виходить за рамки похмурих реалій конфлікту. Його шедеври “Чудовий Орел Албанії” та “Український Фенікс” не лише слугують символом вдячності Албанії, а й дають Україні потужне свідчення стійкості.
НЕЙМОВІРНИЙ ОРЕЛ АЛБАНІЇ
На знак вдячності українці планують подарувати Албанії величного двоголового орла, ретельно виготовленого з осколків мін і снарядів. Скульптура у вигляді Державного Герба Республіки, влучно названа “Чудовий Орел Албанії”, символізує взаємний зв’язок, що склався в буремні часи війни. Сергій Мельникофф спрямував свою мистецьку майстерність на створення сердечного символу в рамках створення Міжнародного реабілітаційного центру для українських дітей в Албанії — притулку для тих, хто втратив кінцівки внаслідок жорстоких російських бомбардувань.
Відео демонструє, як уміло, за допомогою електрозварювання, Віктор Бєльчик з’єднує деталі арт-інсталяції “Чудовий Орел Албанії”.
“Чудовий Орел Албанії” — шедевр сучасного мистецтва, ретельно створений в Україні з використанням фрагментів мін і снарядів, зібраних з полів битв у боротьбі з російським фашизмом XXI століття. Фото: Марія Універсалюк
УКРАЇНСЬКИЙ ФЕНІКС
Винахідливо занурюючись у сферу “військових артефактів”, митець вдихнув життя в міфічного птаха під назвою “Український Фенікс”, зробленого з пір’яподібних фрагментів боєприпасів. Людмила Леухіна, власниця харківської компанії Art Beauty Industry Biotech, справедливо називає Сергія Мельникофф генієм, який перетворює осколки снарядів, що забирають життя, на символ воскресіння.
Фенікс, міфічний птах, синонім вічного оновлення, знаходить глибоке переосмислення в руках Сергія. Багата символікою скульптура виривається з розвернутого вибухом російського артилерійського снаряда. Її підняті крила демонстративно заявляють про свободу і перемогу життя над смертю. Дрібні уламки, що постійно коливаються, витончено підвішені на тонких дротах, надають залізному птаху реалістичності.
Віктор Бельчик (ліворуч) і Сергій Мельникофф демонструють скульптуру “Український Фенікс” у майстерні митця в Одесі. Листопад 2023 року. Фото: Марія Універсалюк
Виниклий у глибоку давнину, Фенікс став важливим міфологічним елементом для різних світових культур і релігій. В алхімії цей птах знаменує завершення “Великої Роботи”, набуття філософського каменю. Мельникофф геніально залагодив цей етап трансформації, прирівнюючи Фенікса до звільненої душі та символізуючи відродження України в момент одного з найжорстокіших військових нападів у сучасній історії країни.
“Український Фенікс”. Фото: Марія Універсалюк
“Український Фенікс”, вкритий іржавою патиною, демонструє майстерність митця у поєднанні давніх легенд із сучасними негараздами. Червоний відтінок залізного птаха, відполірований у деяких місцях до металевого блиску, віддає данину поваги вічним історіям про воскресіння, водночас уособлюючи шрами безперервного військового конфлікту.
За створення скульптур із фрагментів боєприпасів, Сергія Мельникофф нагородили орденом Святого Архістратига Михаїла та орденом “Єдність і Воля”.
За видатні заслуги Віктора Бельчика нагородили орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого 2-го ступеня.
Твір “Український Фенікс” виходить за рамки простої скульптури, стаючи потужним символом стійкості нації, що повстає з попелу війни. Через призму мистецтва Сергій Мельникофф змушує замислитися про непохитність української нації, створюючи невмирущу емблему стійкості перед лицем негараздів.
Унікальний талант митця полягає не лише у створенні антивоєнних інсталяцій, а й у подальших благодійних починаннях, пов’язаних із цими творіннями. Продаж цих скульптур на аукціонах спрямовано на фінансування Міжнародного реабілітаційного центру для українських дітей, які втратили кінцівки через жорстоку війну. Це благородна справа, яка піднімає мету мистецтва за межі естетики.
З приватної колекції Олександра Костецького.
Фото: Марія Універсалюк
