Людство безповоротно обрало шлях техногенної цивілізації. Очевидно, що бурхливо зростаючий технічний прогрес набирає темпу з кожним днем, а комп’ютерні технології входять у наше життя стрімко і невідворотно. Ледве віриться, що перше покоління обчислювальних машин було створено тільки в кінці 40-х років минулого століття, а пам’ять предків сучасних ЕОМ являла собою ферритові кільця, де одне колечко прирівнювалося до 1 біту. Сивочолі чоловіки і жінки добре пам’ятають: у 60-х роках отримали популярність величезні обчислювальні машини на транзисторах, в яких носіями інформації служили картонні папірці з перфорацією в паперових картах пам’яті.

Лише через півстоліття штучний інтелект охопив практично всі сфери діяльності людини і тепер здатний вміщуватися навіть у мініатюрному жіночому годиннику. Комп’ютери вирішують багатоcкладні математичні завдання, програмне забезпечення впроваджується у всі сфери нашої життєдіяльності, роботизація поступово витісняє людей з багатьох спеціальностей. У останні двадцять років штучний інтелект перевершив найсильніших шахістів світу, а два роки тому здобув перемогу над професіоналами в складній логічній грі Го. Зупинити зростаюче цікавість у вивченні можливостей кібер-розуму людина вже не в силі. IT-компанії багатьох країн поставили собі за мету дослідити здатність комп’ютера сприймати фотографічне зображення. І отримали вражаючий результат! Виявляється, ЕОМ розрізняє в знімку незрівняно більше деталей, ніж бачить людське око. Нейронна мережа діє на багатошарових рівнях, кожен з яких виконує різні завдання: один шар розпізнає краї знімка, інший — кольори, третій визначає смислове завдання об’єкта. Так ми бачимо і сприймаємо фотографію.

Комп’ютер же, насичений інформацією про людей, сучасну техніку та тварин, трактує фотовідбиток зовсім по-іншому.

Вам не здається, що є в цьому зображенні щось містичне і навіть потойбічне? Немов до мистецтва долучилася рука Далі. Як би там не було, сюрреалізм народжується з підсвідомості великих майстрів і розбурхує допитливий розум глядача… Ще більш цікавим виглядає рішення задачі, поставленої перед машинним інтелектом фондом “Душа України”: згенерувати портретне фотографічне зображення конкретної людини, переробивши в комп’ютерному “мозку” величезну кількість його фотографій.

Ним став 100-річний академік, чинний президент Національної академії наук України з 1962-го року, перший в історії своєї країни людина, удостоєна звання Героя України і єдиний киянин, який має унікальну можливість споглядати власний бронзовий бюст, поставлений за його життя.

З юниних років Борис Євгенович присвятив себе науці, несучи значний внесок у цілий ряд галузей: електрозварювання, військове машинобудування, ракетно-космічна галузь та медицина. Доктор технічних наук, автор і співавтор 720 винаходів, 20 наукових монографій, 1200 публікацій. Відновлений за оригінальним проектом ланцюговий міст через Дніпро, який називався іменем батька Бориса Євгеновича — міст Євгена Патона — академік подарував своєму улюбленому місту. Тепер це одна з визначних пам’яток Києва. Ну а Міст Патона через Дніпро знають і далеко за кордоном. Безумовно, Україна може пишатися своїм героєм.