Why did the Kyiv authorities drive Christ out of the city on Easter?
Чим цей історичний акт загрожує киянам за біблійними канонами
Наведений нижче текст є фрагментами з інтерв’ю американського митця українського походження Сергія Мельникофф (MFF), яке він дав американським журналістам для фільму про унікальний витвір сучасного мистецтва під назвою «Хрест Миру» із Золотим Розп’яттям, що демонструється під іменем «Спаситель України» в містах і селах країни.
Важливе зауваження: Редакціям національних ЗМІ, які наважаться передрукувати цей матеріал і мають для цього сталеві «Фаберже», вітається його вільна публікація без скорочень. Текст, наведений нижче, можна коментувати, але редагування, вилучення чи заміна «гострих» висловлювань не допускається.
«Хрест Миру» із Золотим Розп’яттям був створений Сергієм Мельникофф у 2024 році. В основі унікальної скульптурної композиції — металеві труби, демонтовані рятувальниками зі зруйнованого російською ракетою будинку на вулиці Наталії Ужвій у Харкові та з будинку на проспекті Добровольського в Одесі. В обох будинках загинуло багато мешканців, зокрема п’ятеро дітей в Одесі.
Закінчення хреста, вперше з часів Великого Розколу 1054 року, виконані за канонами дизайну трьох основних течій християнства — католицизму, протестантизму та православ’я, що й визначило назву всієї композиції.
Оздоблений трьома тисячами фрагментів від автоматних гільз, чотириметровий хрест стоїть на стилізованому протитанковому їжаку, зробленому з залізничних рейок, випущених у 1949 році на заводі «Азовсталь», які до удару балістичної ракети у 2023 році використовувалися за прямим призначенням у трамвайному депо Харкова.
Головним елементом величної інсталяції, наповненої безліччю символічних деталей — від «спису Лонгіна» до старовинного дзвону із зображенням Діви Марії та написом «Хто доторкнеться до мене — почує мій голос» — є фігура розп’ятого Ісуса Христа. Скульптура виготовлена з 20 тисяч крихітних уламків артилерійських мін та снарядів, зібраних на українських полях битви добра зі злом. Більшість цих уламків від вибухових боєприпасів мають розмір не більший за ніготь дитини. Фігура Христа виконана в людський зріст і покрита шаром золота 999,9 проби.
Старовинний український рушник, що звисає з перекладини хреста до ніг Христа, ідентифікує скульптуру як Спасителя України.
Саме під назвою «Спаситель України» про цей вражаючий витвір мистецтва пишуть і знімають відеорепортажі національні ЗМІ в тих містах, де вже експонувалася інсталяція. А географія таких показів уже охопила велику частину країни — від Івано-Франківська до Харкова.
І дуже важливо підкреслити той факт, що «Хрест Миру» із Золотим Розп’яттям був освячений у найстарішому монастирі України, заснованому в 1180 році. Чин освячення відбувся в Онуфріївській церкві Благовіщення Пресвятої Богородиці при Василіанському монастирі Української Греко-Католицької Церкви в селі Підгірці, Львівської області.
Тобто фактично ми маємо святиню для кожного українця, яка в образі Спасителя України вперше в історії світового мистецтва публічно експонується в містах країни під ракетними та бомбовими обстрілами ворога. Так, до Києва Спасителя було доставлено з Богодухова Харківської області, де «Хрест Миру» стояв на Алеї полеглих Героїв за 15 кілометрів від кордону з Мордором.
На світлині: Золоте Розп’яття авторства Сергія Мельникофф, a.k.a. MFF.
Далі ми наводимо уривки з інтерв’ю з автором твору Сергієм Мельникофф (MFF).
Місце розмови — Майдан Незалежності в Києві.
Час — Страсна п’ятниця, 19 квітня 2025 року.
— То що ж сталося в Києві, на Майдані Незалежності у Страсну п’ятницю?
— На погодження з різними міськими службами української столиці ми витратили два повні місяці. Справа не зрушувалась з мертвої точки. Нас ганяли по колу від КМДА до Державної адміністрації Шевченківського району й назад — у кожному листі, а точніше, у відписці, нам пропонували отримати дозвіл у протилежної сторони. Це тривало доти, доки я особисто не приїхав до Києва і, прийшовши до Райадміністрації Шевченківського району, не гепнув на стіл одному з керівників цього прекрасного закладу всю переписку — з півтора десятка листів — і не запитав: чи можна це назвати роботою, за яку платить платник податків?
Так ми отримали перший дозвіл. Потім знадобилося ще кілька — від служб іншого профілю. «Вишенькою на торті» став дзвінок директору проєкту з районного відділу поліції з погрозами, що якщо ми не принесемо якісь додаткові документи — які саме, вони сказати не могли — то інсталяція буде розібрана або знесена. Враховуючи, що вся композиція важить близько тонни і збирається за спеціальною технологічною картою, знести її можна тільки бульдозером.
Четвер, 18 квітня, я розпочав з ранкового візиту до цього самого управління на вулиці Герцена, щоб переконатися, що пачка дозволів у моїх руках відповідає всім вимогам української столиці для тимчасового встановлення «Спасителя України» на головній площі країни.
Вимоги озвучувалися невиразним бурмотінням. Керівництво — а завдяки моєму досвіду й відповідним документам я можу добиватися прийому на будь-якому рівні в будь-якій державній установі. Благодійні фонди, якими я керую, постачають в Україну значну кількість високотехнологічного медичного обладнання, і з чиновниками я не церемонюся. «Ламати роги» білим комірцям я навчився ще в Радянському Союзі.
Щоб позбутися мене — а це можна трактувати лише так — мене посадили в службовий поліцейський автомобіль і з вітерцем відвезли до Департаменту дорожньої поліції міста Києва. Там відбулася така ж «змістовна» розмова. У наступному поліцейському автомобілі мене вже повезли до головного управління міської поліції на Михайлівській площі.
Що цікаво — перед усіма, з ким мені довелось мати коротку, але абсолютно беззмістовну розмову, на столах лежала копія нашого листа в КМДА від американського фонду з запитом: які ж додаткові дозволи нам необхідно отримати?
Між департаментами поліції різного рівня мене прокатали ще кількома державними установами, де я познайомився з їхніми керівниками, які нічого толком не знали. Всі усміхалися, дехто пригощав мене кавою з цукерками «Рошен», але при цьому знизували плечима й завершували розмову фразою: «Мій службовий автомобіль до ваших послуг — зараз вас відвезуть туди, де вам точно допоможуть…»
Довідка для американської аудиторії: Хто такий Сергій Мельникофф?
З довідника «Хто є хто в Америці».
Лицар ордена «Qoman Turpal» — Національний Герой Чеченської Республіки Ічкерія за особисту війну з Російською Федерацією і встановлення Державного прапора ЧРІ на Евересті — найвищій точці Земної кулі. Офіційний ворог Росії. Колишній політичний в’язень СРСР. Нелегально втік із Радянського Союзу разом із дружиною та річною донькою. Визнаний митець світового рівня, засновник нового напрямку сучасного мистецтва, що використовує у творчості нетрадиційні матеріали. Автор композиції «Хрест Миру» та скульптури Золотого Розп’яття. Легендарний американський фотограф козацького роду із Запоріжжя, який офіційно змінив російську назву другої за висотою гірської вершини Паміру — пік Корженевської — на пік Озоді (Свобода) для власного світового рекламного проєкту. Автор концепції космічного туризму для платіжної картки VISA. Власник компаній IPV News USA та Melnikoff Gallery. Організатор десятків експедицій у важкодоступні куточки планети — від Амазонки до вершини Евересту. Проводив зйомки у 150 країнах на всіх континентах, включно з Антарктидою, і в усіх гірських системах світу. Чверть століття присвятив створенню підводних фільмів про більшість морів Землі. Найтитулованіший митець сучасності, кавалер понад десяти орденів і медалей різних держав, відзначений за винятковий талант і майстерність. Єдиний іноземець — повний кавалер українських орденів Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого. Засновник і виконавчий директор Міжнародного благодійного фонду «Душа України», до ради піклувальників якого входять найвідоміші титани сучасного мистецтва Америки та України. Головами ради були Борис Патон, Джон Маккейн, Ніна Матвієнко, а нині головою ради фонду є прем’єр-міністр Ічкерії Ахмед Закаєв. Унікальний талант Сергія Мельникофф підтримує лауреат Нобелівської премії миру, Його Святість 14-й Далай-лама.
На світлині: Сергій Мельникофф дає інтерв’ю відомому американському телеканалу саме на тому місці, де мав стояти «Спаситель України».
Папа Римський Франциск відгукнувся на лист Сергія Мельникофф, підписаний усіма членами Наглядової ради Міжнародного фонду «Душа України» із закликом до історичного об’єднання трьох християнських конфесій — католицизму, православ’я та протестантизму, що символічно втілено в інсталяції «Хрест Миру». Його публічний заклик святкувати Великдень в один день став могутнім посланням до всіх християн світу — як промінь духовного єднання, як відповідь на молитви мільйонів.
Продовжуємо уривки з розповіді Сергія Мельнікофф про те, що сталося 19 квітня у Страсну п’ятницю на Майдані Незалежності в Києві.
— Десь близько дванадцятої години ми привезли «Хрест Миру» із Золотим Розп’яттям на Майдан Незалежності. Вивантажили десяток важких транспортних ящиків. Усі елементи інсталяції важать близько тонни. Почали монтаж Хреста — з’єднали залізничні рейки, які є основою композиції у вигляді протитанкового їжака.
І тут з’явилися ящери. Вони летіли до нас з усіх боків.
Я не можу назвати це інакше, як напад людей у чорному, кремезної статури, які ховали свої поліцейські жетони глибоко в кишенях і діставали їх лише після наполегливих вимог показати посвідчення.
Звісно, все почалося з погроз. «Зараз ми вас тут усіх зв’яжемо. Негайно прибирайте скульптуру».
З наївності я навіть відкрив ящик зі скульптурою Христа і почав розповідати, з чого вона зроблена.
Золотий Христос байдуже дивився в небо. А над нами тривала перепалка.
— Яких ще документів вам бракує?
Виявилося, що в нас немає монтажної карти плану місцевості. Що КМДА має подзвонити в поліцію і офіційно повідомити про встановлення скульптури. Цього теж зроблено не було.
— Гаразд. Я схопив телефон.
Отримавши запевнення, що питання на особистому контролі в першого заступника мера Києва, пана Поворозника, я вже вдруге помчав до одного з департаментів по потрібну карту. Інсталяцію тим часом зібрали назад у машину, і вона виїхала з площі.
Чорні ящери вигнали Христа.
Для порівняння — випадок у США:
До речі, наведу схожий випадок із моєї практики в Америці. Я привіз у найбільше місто Флориди гігантську вуличну персональну виставку «Люди Майдану». Експозиція займає величезну міську площу і мала стояти тиждень прямо перед мерією Джексонвілля. Місто більше за Маямі.
Через деякий час підійшли двоє поліцейських і сказали, що мій фургон не може стояти на площі — потрібен окремий дозвіл.
Ви думаєте, я забрав фургон? Ні. Я пояснив, що це обладнаний під офіс автомобіль, і він потрібен на виставці.
Добре, сказали двоє дужих копів. Зараз усе владнаємо з мерією, і взялися за телефони. Через п’ять хвилин один з них збігав до City Hall і приніс бейджик, прикріпивши його на лобове скло фургона.
— Тепер усе ОК. Якщо потрібна буде ще якась допомога — ось мій номер і номер диспетчера цього району. Зателефонуйте, ми прийдемо й допоможемо…
Насамкінець — п’ятнична кульмінація:
В Києві вже була друга половина короткого робочого дня, і мені довелося майже ламати зачинені двері в потрібному офісі — я пригрозив байдужому охоронцю, що зараз викличу поліцію.
Начальник вийшов трохи зім’ятий і в задушевній розмові просто тут, на лавці перед входом, зробив кілька дзвінків, після чого надав мені свою машину, яка відвезла мене до кінцевої інстанції, де нібито оформлюють ту саму монтажну карту.
Оформлюють — точно-точно.
Я запізнився. Робочий день завершився, коли я опинився перед зачиненими дверима департаменту територіального контролю міста Києва.
Не буду розповідати, яким чарівним чином, але я таки опинився в кабінеті високопосадовця, який щойно завершив важкий робочий день. Він витріщив очі й щиро здивувався: «Ми не оформлюємо таких карт, а поліція вимагає те, на що не має ні повноважень, ні права». І навіть двічі намагався зателефонувати в ту саму поліцію. Але не знав, кому саме…
І тут я зрозумів, що вперше в житті дивлюсь у вічі справжньому мафіозі.
Що вся ця система спеціально збудована так, що без пухкого конверта з грошима — який, не дай Боже, не ви самі, а уповноважений посередник має передати — у столичному місті не вирішується жодне питання. Чи то встановлення кіоску з шаурмою, чи то показ Спасителя українського народу у найкривавіші дні XXI століття.
— А що ж громадськість? Адже, напевно, ваш фонд співпрацює з великою кількістю подібних організацій?
— Представники громадськості, коли я сказав їм, що вигнати Христа з міста у Страсну П’ятницю — це найтяжчий із можливих гріхів на цьому світі, були налякані.
Вони почали мені телефонувати й намагатися знайти жалюгідне виправдання у вигаданій ними ж версії, що на Великдень росіяни завдадуть масованого ракетного удару саме по Майдану Незалежності. Що вже є офіційне попередження від різних служб. На що я їм відповів: коли моє посольство (американське) повідомить про це своїх громадян, які перебувають у Києві, тоді я вважатиму цю загрозу серйозною для людей, що прийдуть поклонитися своєму Спасителю.
А до того — не треба намагатися бігати між краплинами дощу.
— Як ви тлумачите все, що з вами сталося, і з «Спасителем України»?
— Те, що сталося, — страшно.
«Кличко & Ко» вигнали з міста Христа Спасителя у Страсну п’ятницю.
Зараз, у Благословенну Пасху, Христос лежить у транспортному ящику, наповненому ганчір’ям. Як сказав мій колега, у нього таке відчуття, що Ісуса розіп’яли вдруге. Цього разу — кияни.
За совістю, це інтерв’ю слід озаглавити правдиво й жорстко: «Як кияни вигнали з міста Христа на Великдень». Адже Кличка і його банду — а це саме банда, структурована за принципом мафії — привів до влади не Римський Сенат. Кличко — не Понтій Пилат, посланий Цезарем. Усі вони — кияни.
Завдяки діям цих «чиновників» страшна кара Господня впаде на голови всіх мешканців міста. За біблійними канонами, вони прокляті в дітях до сьомого покоління.
— Чи можна якось спокутувати такий смертний гріх?
— Це питання до теологів. Те, що коїться в цьому місті — справа рук Воланда, а не Христа.
З житейської мудрості я точно знаю, як би вчинив мій батько, який пройшов три війни бойовим льотчиком, якби його син опинився в такій ситуації. Батько поклав би переді мною пістолет з одним патроном.
Тільки кров змиє такий найтяжчий гріх.
“Як тебе не любити… Києве мій!”
Та лише за кілька годин після того, як київська влада з жорстокістю, що вражає, вигнала із міста Золоте Розп’яття — образ Ісуса Христа, — людство приголомшила новина, яку важко осягнути: Папа Франциск, намісник Христа на землі, духовний батько мільярдів вірян, раптово пішов із життя… Наче сама небесна воля торкнулася землі — грізно й невідворотно.
Кияни, ви прирекли себе й своїх нащадків на тяжку долю на багато поколінь...
Новий шедевр від MFF
Спас Нерукотворний
Сергій Мельникофф і Віктор Бєльчик створили новий витвір мистецтва з уламків артилерійських мін і снарядів, зібраних на полях України, де тривають запеклі бої з російським дияволом.