Art of MFF
Αχειροποίητος
Шедевр, створений з уламків війни, зібраних на українській землі, де триває запекла боротьба з російським дияволом
Спас Нерукотворний
Нерукотворний Образ Господа Нашого Ісуса Христа — зображення Ісуса Христа, що виникло внаслідок дотику тканини до Його обличчя. Також під назвою Спаса Нерукотворного часто виступають писані ікони, іконографія яких наслідує один з відомих варіантів Нерукотворного Образу.


Art of MFF
У руках митця уламки боєприпасів, що несуть смерть, перетворилися на величний лик Христа, натхненний відомим релігійним образом. Цей образ, створений із символів руйнування, набуває нового змісту — він промовляє про біль, жертовність і надію. Скульптура стає не лише твором мистецтва, а й потужним нагадуванням про силу духовного відродження, яка здатна перетворити жахи війни на заклик до миру.

MFF & Bielchyk
співпраця
Елементи скульптури створені з «попелу війни» — уламків артилерійських мін та снарядів. «Рушник», яким Ісус Христос витер обличчя на шляху до Голгофи, виготовлений із металу гільз 30-мм автоматичної гармати та покритий золотом 999,9 проби методом гальванічного нанесення на київському підприємстві «Метал Хімія».
Зварювальні роботи виконував чудовий майстер з металу Віктор Бєльчик, незмінний помічник і технічний партнер американського митця.
На стадії виготовлення цей твір пропонувалося за пожертвування 150 тис. доларів у проєкт дитячого реабілітаційного центру. Сьогодні ж цей витвір мистецтва оцінюється експертами у 2 мільйони.

Молитва, втілена в металі
Шедевр сакрального мистецтва XXI століття
Коли людство стикається з крайньою болем, народжується мистецтво, здатне змінити сприйняття самого буття. Скульптура «Спас Нерукотворний», створена американським художником українського походження Сергієм Мельніковим (MFF) та одеським майстром Віктором Бєльчиком, — це не просто твір сучасного мистецтва. Це метафізична формула часу, втілена в металі війни. Це акт духовного спротиву та трансцендентного перетворення болю на молитву.
Матеріал як маніфест
Ця скульптура — не абстрактна метафора і не стилізована інсталяція. Її суть — у матеріалі: реальних уламках снарядів і мін, зібраних у зоні бойових дій в Україні. Це не символи — це речові докази. Їх художнє перетворення на ікону робить цю роботу унікальним випадком в історії: тут метал слугує не просто носієм форми — сам матеріал стає частиною змісту. Так народжується нова естетика — етика крізь естетику.
Реінкарнація іконографії в постапокаліптичному світі
Нерукотворний Образ Христа, що традиційно вважається чудесним відбитком божественного обличчя, у цьому творі отримує несподіване тлумачення: створений руками людини, але з «нерукотворного» жаху війни. Це потужний парадокс — і художній, і філософський. Іконографія, пронизана традицією, переосмислена в сучасному контексті, де святість не втрачає сакральної сили, а навпаки — набуває нової, глибоко трагічної актуальності.
Крізь пекло — до світла
Найдрібніші уламки смертельних мін, вручну з’єднані в об’ємне обличчя Спасителя, — це вже не просто техніка: це акт служіння. Використання зварювання по чавуну — технічно надзвичайно складне рішення — стає художнім прийомом, що підкреслює нерозв’язність людського болю й водночас силу його подолання. А сяюче золотом «полотно Вероніки», виконане з бойових гільз, ніби укладає трагедію в ореол милосердя.
Від сучасності до вічності
Скульптура «Спас Нерукотворний» виходить за межі жанрів: вона водночас є інсталяцією, іконою, артефактом, молитвою і політичним жестом. Вона належить і музею, і храму, і місцю пам’яті. Це приклад того, як сучасне мистецтво може не просто осмислювати дійсність, а й творити нову сакральність. У цьому творі злилися документальність і містика, свідчення і пророцтво, біль і світло.
Мистецтво як акт спасіння світу
Ця робота — не просто художнє висловлювання. Це духовний документ епохи. У світі, де мистецтво дедалі частіше втрачає зв’язок із трансцендентним, «Спас Нерукотворний» повертає йому первісну місію — бути зв’язком між людиною і вічністю.
Таке мистецтво не потребує контексту. Воно саме стає контекстом. Це не просто виклик традиції — це її продовження на новому витку. Саме в таких творах народжується те, що через століття називають вічним мистецтвом.